Славетне місто Львів….

Автор: Самсонова Ірина, учениця 7-А класу

Рубрика: "Карта подорожей"

Він все запрошує і манить безупину..

(Ф. А. Степун)

   Львів – одне із найпрекрасніших міст Європи, в якому органічно переплелись минуле і сучасне. Львів – це перлина Європи, столиця Галичини, місто, яке зуміло зберегти своє давнє обличчя понад сім століть. Львів – це також місто храмів, пам’яток архітектури.
Це немов би музей під відкритим небом. Вузенькі вулички, величні храми створюють відчуття застиглого часу.
Львів - полоняє серце і душу, забирає увесь твій негатив. Львів – це минуле майбутнє……

   Пам’ятаю той день, коли ми з мамою збиралися їхати до бабусі. І в мене виникла ідея: може варто відвідати у цьому році таке знамените місто? Мама одразу погодилася. І ми вирушили у дорогу… 

   Коли ми приїхали, то я навіть не зрозуміла, де я? Маленька дорога, всюди прибрано, акуратно підстрижений кожен кущик. Ніби усі готувалися на якийсь карнавал! Ми спочатку дуже довго гуляли по парку,а потім вирішили влаштувати собі екскурсію. Пішли до краєзнавчого музею. Там було все дуже цікаво, експонати маленьких тваринок, навіть уривки деяких етюдів! Згодом ми гуляли по Вернісажу, де купили багато сувенірів. Там були і різні прикраси, і величні картини, і навіть елементи українського одягу! Загалом, лаконічно і велично.. Після Вернісажу ми трохи відпочили, перекусивши у затишній кав’ярні. Звідти попрямували до музею етнографії та художнього промислу. Мене захопили давні золоті годинники, яким був присвячений цілий зал. Вази, фарфорові статуетки та посуд, порцеляна, ошатні столи та стільці. Взагалі, все просто супер! Пізніше мама захотіла пройтися по знаменитій площі Ринок. Там просто була надзвичайна кількість людей! Звичайно, всі хочуть побувати у серці Львову, центрі політичного, громадського, культурного і торгового життя міста протягом п’ятиста років, історичного початку європеїзації України. 

   На жаль, нам довелося закінчити свою екскурсію. Пішла сильна злива. Але ми встигли дістатися до костелу Папи Римського. Це місце запам’яталося мені на все життя. Кожна частинка храму дихає своїм минулим…. Все прикрашено візерунками. А далі - ніби у музеї…Одяг Папи, вервиці, давні церковні книжечки, статті із газет. У кожного – своя власна історія….. Мені довго не хотілося звідти йти. Але треба. Я ще довго була вражена цим місцем. Мені і досі не зрозуміло, як Львову вдалося зберегти минуле, гармонічно поєднавши його з майбутнім. Львів – це місце, яке має свою власну історію, і не всім вона відкривається. 

   Ця подорож була надзвичайно захоплююча і важлива для мене. Я усім рекомендую потрапити туди, щоб Львів відкрився для кожного. До нових зустрічей! 

   

   І наостанок про місто Лева: Старі літописи повідомляють, що місто Львів у 1256 році заснував князь Данило Галицький. Однак львів'яни про походження свого міста люблять розповідати романтичну легенду. Давним-давно на місці майбутнього Львова, у високих гір тулилися маленькі села. Гори були вкриті великими лісами, і селяни успішно ховалися там від набігів ворогів. Але одного разу відвернулася від них удача, стали пропадати люди. З'ясувалося, що краде їх цар звірів - лев. Він підстерігає тих, хто насмілюється поодинці ходити по лісі, ударом могутньої лапи глушить і з'їдає в своїй печері. Паніка охопила всі села в окрузі. Одного разу в корчмі з'явився хоробрий лицар, який пообіцяв убити хижака. Він попросив скувати йому лати і меч такої міцності, щоб жодна сила не змогла зламати або зігнути їх. День і ніч працювали сільські ковалі, але безуспішно. Здавалося, що доля нещасливої ​​місцевості вирішена. Про цю біду дізнався якийсь мандрівник, який заблукав підкріпитися в корчму біля кузні. Він сказав, що знає як перемогти звіра. Нехай всі юні дівчата вколють голками мізинець і крапнуть по дві - три краплі крові в загальний чан, куди потрібно буде занурити зброю та лати. Так і зробили селяни. І нічого не змогли зробити левові ікла й пазурі з зачаклованими обладунками. І відрубав чарівним мечем лицар голову найлютішому і кровожерному левові, а потім посадив її на меч і показав людям. - Ви вільні! З тих пір і прозвали гору, де сталася ця історія, горою Лева, а місто, що виріс під горою, назвали Львів.